І все-таки ми встигли… Встигли стрибнути в останній вагон золотої осені, насолодитись пахучим повітрям та просто відпочити у Франковому краю. Тут було багато пригод: і білий пухнастик, який примандрував за нами від Франкової хати аж на галявину казок; і твістер, що послужив хорошим фітнес-тренером; і детективна історія, яку легко і просто розв’язала Марічка Даців, звільнивши з полону воланчик, який за всіма законами жанру мав би залишитись без своїх друзів ракеток. Із нами було присутнє Франкове слово, його любов до дітей. Дякуємо Татам, для яких це покликання є важливішим від усіх інших численних справ. Привіт, холоде! Ми любимо і тебе.
