2. Чорнобиль… Слово це стало символом горя і
страждання, покинутих домівок.
Минуло 35 років від того дня, коли Україну спіткала
страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа,
спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку
Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла
непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби
не подвиг простих людей, які ризикуючи власним
життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого
поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати
повні масштаби трагедії не лише для України, а й
всього світу.
Низький уклін всім хто боровся зі страшною
бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у
віках і збережеться в серцях народу.
3. Ця фотокнига – данина пам’яті
журналіста, ліквідатора, учасника
історико-культурної експедиції
Мінчорнобиля України Михайла
Загреби.
Захоплива розповідь про
мальовничий древній поліський
край, убитий радіацією, примушує
читача поглянути на
чорнобильську катастрофу не
тільки як на техногенну, але й під
іншим кутом зору – гуманітарним, і
замислитись над тим, що ми
втратили в історичному,
культурному, природничому та
мистецькому значеннях: до аварії
на Поліссі зберігалися, як ніде в
Україні, найдавніші звичаї, традиції
культури та побуту слов’ян.
4. Книга-альбом приголомшує
правдивою і щирою
розповіддю про найстрашнішу
техногенну катастрофу ХХ
століття та її жахливі наслідки.
Своїми відвертими
фотодокументами автор Ігор
Костін засвідчує
безприкладний героїзм,
громадську мужність і
христянське милосердя людей,
які врятували планету від
загибелі.
5. Ця книга – ще одна сторінка, яка
розкриває раніше замовчувану
для широкого читача тему участі
військовослужбовців у
проведенні ядерних випробувань.
Ці військовослужбовці в процесі
виконання своїх обов'язків
змушені були працювати на
місцевості, забрудненій
радіоактивними речовинами, в
умовах радіоактивного
опромінення, ризикуючи своїм
здоров’ям і життям – все
залежало від умов і характеру
виконання ними поставлених
завдань.
6. Видання містить матеріали
наукових досліджень та
результати медико-соціальної
практики щодо подолання
наслідків аварії на ЧАЕС у
Вінницькій області.
7. Ця Книга-спомин присвячена
Дню вшанування учасників
ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС. Ця
Книга-данина пам’яті
землякам-подолянам, які чесно
і самовіддано виконували свій
громадянський, службовий
обов’язок, рятуючи Землю,
Небо, Життя.
8. Усе далі в історію йдуть трагічні
Чорнобильські події квітня 1986 року.
Та в пам’яті народній вони не мають
минулого часу. У серці кожного
українця «мирний» атом залишив
болючий слід і нагадує про себе
повсякчас.
Кажуть, у цієї битви не жіноче обличчя.
Та своє плече чоловікам підставили і
жінки: лікарі, телефоністи, кухарки,
представники інших спеціальностей.
Про них і йде мова у цій книзі.
Видання – це чергова Книга Пам’яті
про вінничанок, які виявили щирий
патріотизм, високий професіоналізм,
самопожертву в боротьбі з наслідками
Чорнобильської катастрофи. Їх подвиг –
це приклад молодому поколінню у
самовідданому служінню українському
народу, своїй Вітчизні.
9. Історико-меморіальне видання
містить поіменні списки
померлих учасників ліквідації
наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, які
проживали на території
Вінницької області, і увічнює їх
безсмертний подвиг і ім’я
порятунку людства від
смертельної ядерної загрози.
10. У книзі Олега Петровича
Гусєва йдеться про боротьбу
ліквідаторів за живучість
атомної станції після вибуху 26
квітня 1986 року на четвертому
енергоблоці, перебіг подій,
пов’язаних з діяльністю і
закриттям цього аварійного
ядерного об’єкту підвищеної
небезпеки наприкінці 2000
року, подальших дій вже у ХХI
столітті.
11. Ця повість про Героя
Радянського Союзу,
начальника воєнізованої
пожежної частини
Чорнобильської АЕС Леоніда
Петровича Телятникова і його
товаришів-пожежників, які
грізної ночі 26 квітня 1986 року
першими вийшли на поєдинок
з вогненною стихією і погасили
пожежу на станції, про людей
мужніх, до кінця відданих своїй
справі, своєму священному
обов'язку.
12. Лихо Чорнобиля помста
людству за безвідповідальність,
за помилки та нерозум високих
чинів і окремих «світил» науки.
Біль втрат став грізною
пересторогою у використінні не
тільки ядерної зброї, але й
«мирного» атому.
13. Книга розповідає про подвиг
Володимира Правика, одного з
перших пожежників, які
прибули на Чорнобильську
АЕС. Володимир отримав
велику дозу опромінення і
помер у 6-ій клінічній лікарні
Москви 11 травня 1986 року. У
23 роки нагороджений зіркою
Героя Радянського союзу,
посмертно.
