Міжнародний день театру встановлений в 1961 році IX конгресом Міжнародного інституту театру й святкується 27 березня. Це не просто професійне свято майстрів сцени — це свято мільйонів глядачів.

1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ТЕАТРУ
Міжнародний день театру
встановлений в 1961 році
IX конгресом Міжнародного
інституту театру й
святкується 27 березня.
Це не просто професійне
свято майстрів сцени — це
свято мільйонів глядачів.

3. Виникнення давньогрецького театру пов'язане
зі святами на честь бога виноградарства Діоніса — Діонісіями.
Учасники процесій зображали Діоніса і, надягаючи козячі шкури, співали і
танцювали (слово «трагедія» в перекладі з грецької — «гімн козлів»). На
історичне походження театру вказує обов'язкова участь у трагедіях хору, з
яким спочатку вступав в діалоги єдиний актор, пізніше кількість акторів
збільшилася до трьох. Сполучившись із літературною традицією, театр в
класичну епоху з релігійних, народних уявлень перетворився на самостійний
вид мистецтва. Театралізовані вистави стали невід'ємною частиною
державних свят — Діонісій та Леней. Для них будували грандіозні кам'яні
театри, розраховані на тисячі глядачів (театр Діоніса в Афінах, найкраще за
інші зберігся амфітеатр в Епідаврі). Тим не менше, за дату святкування
Всесвітнього дня театру взято 27 березня. За переказами, прем'єра першої
театральної вистави у Стародавньому Римі відбулась саме 27 березня.
Істориками це не доведене. Тим більше, що не театр ( культурний захід,
запозичений римлянами у греків вже у готовому вигляді) користувався
популярністю і масовим попитом глядачів, а бої гладіаторів.
Ініціатива святкування Всесвітнього дня театру належала Міжнародному
інституту театру у 1961 році. До відзначення такого дня приклав зусилля Жан
Кокто, театральний діяч і актор з Франції, котрий оголосив сповіщення про
таку урочистість 1962 року.
Всесвітній день театру не є державним святом і не є вихідним днем. Але це
не заважає вважати його професійним святом театральних діячів і
робітників всіх театрів. Низка театрів бере участь у театральних
фестивалях, концератах, інші готують
прем'єрні вистави.

4. ЛІТЕРАТУРА, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ФОНДІ НАУКОВОЇ
БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка /
В. Ц. Абрамян. – Київ : Лібра, 1996. – 224 с.
Барнич М. Майстерність актора : техніка «Обману» /
М. Барнич. – 2-ге вид., виправлене і перероблене. – Київ :
Ліра-К, 2016. – 304 с.
Безгін І. Мистецтво і ринок : нариси / І. Безгін. – Київ :
ВВП «Компас», 2005. – 544 с.

5. Гладишева А. О. Сценічна мова : дикційна та
орфоепічна нормативність / А. О. Гладишева. – 2-ге
перевидання. – Київ : [б.в.], 2007. – 267 с.
Гринишина М. Театр української драматургії.
Сучасна та українська п’єса на сценах театрів у
1930-х рр. / М. Гринишина. – Київ : [б.в.], 2006. – 296 с.
Данчук Л. Майстри вистав : навчально-методичний
посібник / Л. Данчук, П. Данчук. – Житомир : Полісся,
2008. – 152 с.

6. Дятчук В. В. Український тлумачний словник
театральної лексики / В. В. Дятчук. – 2-ге вид., перероб.
і доп. – Київ : Просвіта, 2002. – 150 с.
Ігнатюк М. На кону вічності : монолог у мистецтві
драматичної вистави : навч. посіб.-хрестоматія /
М. Ігнатюк, М. Сулятицький. – Івано-Франківськ :
Нова Зоря, 2005. – 272 с.
Кісін В. Режисура як мистецтво та професія.
Життя. Актор. Образ : із творчої спадщини / В. Кісін. –
Київ : KM «Academia», 1999. – 268 с.

7. Корифеї українського театру : матеріали про
діяльність театру корифеїв. – Київ : Мистецтво, 1982. –
309 с.
Красильнікова О. В. Історія українського театру ХХ
сторіччя / О. В. Красильнікова. – Київ : Либідь, 1999. –
208 с.
Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство :
американський досвід / С. Ленглі. – Київ : Компас, 2000. –
640 с.

8. Липківська А. Світ у дзеркалі драми / А. Липківська. –
Київ : [б.в.], 2007. – 356 с.
Лич Р. Театр. Теория и практика / Р. Лич. – Харьков :
Гуманитарный центр, 2015. – 244 с.
Мельниченко В. Майстер / В. Мельниченко. – Київ :
Либідь, 2005. – 392 с.

9. Нариси з історії театрального мистецтва України
ХХ століття / Інститут проблем сучасного
мистецтва. – Київ : Інтертехнологія, 2006. – 1054 с.
Пацунов В. Театральна вертикаль : крок до образу /
В. Пацунов. – Київ : КНУКіМ, 2003. – 120 с.
Пацунов В. Станиславский в ХХІ веке. Культ? Миф?
Или реальность / В. Пацунов. – Киев : Макрос, 2011. –
216 с.

10. Раденко О. В. Сценічна мова : навч. посіб. /
О. В. Раденко ; за ред. М. М. Дубини. – Київ : КНУКіМ,
2015. – 318 с.
Станиславский К. Моя жизнь в искусстве /
К. Станиславский. – Москва : Вагриус. – 2000. – 448 с.
Станиславский К. С. Об искусстве театра : избранное /
К. С. Станиславский. – Москва : ВТО, 1982. – 512 с.

11. Сто великих режиссеров / авт.-сост. И. А. Мусский. –
Москва : ВЕЧЕ, 2004. – 480 с.
Тадля О. М. Метод дійового аналізу. Робота актора
над роллю : методичні рекомендації / О. М. Тадля. –
Київ : Кафедра, 2013. – 32 с.
Танюк Л. Мар’ян Крушельницький : школа образного
перевтілення, заповідана Лесем Курбасом / Л. Танюк. –
Київ : Либідь, 2007. – 360 с.

12. Український театр ХХ століття : антологія вистав /
за заг. ред. М. Гринишиної. – Київ : Фенікс, 2012. – 944 с.
Українські обличчя кіно й театру / упоряд.
Л. Брюховецька. – Київ : Задруга, 2012. – 528 с.
Цебрій І. Героїчне Середньовіччя в театральних
образах / І. Цебрій. – Полтава : [б.в.], 2014. – 216 с.

13. Театр повинен просвіщати розум. Він повинен наповнювати світлом наш
мозок... Нехай же вчать народ бачити речі, людей, самого себе і ясно судити
по всім це. Радість, сила й освіта - от три умови народного театру
Ролан Р.