Тренінг для попередження агресивності у підлітків. Можна розділити кожен етап на окреме заняття, у кожного є мета

1. Попередження агресивності
у дітей шкільного віку
Мета 1 етапу: засвоєння учасниками заняття правил групової взаємодії. Зниження
емоційної напруги дітей. Формування в учнів навичок самоконтролю.
Мета 2 етапу: ігрова корекція агресивності, навчання елементам ауторелаксації,
вироблення навичок адекватно виражати свій емоційний стан.
Мета 3 етапу: виявляти причини тривожності і страхів учнів, розвивати навички
ауторелаксації.
Мета 4 етапу: формувати вміння конструктивного вираження своєї злості, трансформації
агресивності.
Обладнання:аркуші паперу, олівці, малюнки емоцій, спокійна музика
Етап № 1. Знайомство
Діти сідають у коло. Кожній дитині пропонується обрати собі ім'я, яким би вона хотіла
бути, щоб її називали інші. Потім пропонується гра "Гості", яка дає дітям можливість
запам'ятати нові імена учасників групи, а також діагностує соціометричну ієрархію їхніх
взаємовідносин.
1. Гра «Гості»
Психолог повідомляє учням, що для того, аби краще запам'ятати нові імена, вони
зараз гратимуть у таку гру: кожна дитина подумки уявляє собі свято протягом 2-3 хвилин, яке
нібито нещодавно у неї відбулося, і називає по черзі дітей з групи, які "були" гостями.
Після того, як діти запам'ятали нові імена, їм повідомляють мету і правила роботи
групи.
2. Етюд "Шосте почуття"
Цей етюд використовується як діагностичний метод вивчення єдності групи. Дітям
пропонується відповідати на запитання, але не від себе, а ніби від усієї групи так, як на їх
думку, відповіла б більшість членів групи. Керівник починає запитувати, діти повинні мовчки
записувати відповіді і не вимовляти жодного слова.
Запитання:
• Який у групи улюблений день тижня?
• Яка улюблена пора року?
• Яке улюблене число: 2, 5, 7 чи 9 ?
• Яку геометричну фігуру вибрала група: ромб, квадрат, трикутник, чи коло?
• Що хотіли б робити члени групи саме в цей момент?
Потім психолог по черзі запитує, а діти по черзі зачитують свої відповіді.
Підсумовується кількість відповідей кожної дитини, що збігається з думкою групи і робиться
висновок щодо ступеня розвитку в кожного учня "шостого почуття" - "почуття групи".
Відповіді дітей на останнє запитання дають змогу психологу зорієнтуватися в їхньому
емоційному стані на певному етапі заняття, і якщо діти помилились адекватно його закінчити,
запропонувавши рухливі ігри або вправи на ауто релаксацію.

2. Етап № 2. З'ясування причин агресії
1.Вправа "Веселка"(вправа на ауторелаксацію)
Дітям пропонується уявити собі веселку, пройти під нею, доторкнутися до неї, відчути
тепло або прохолоду кольорів, "покататися" на веселці. Психолог підмічає дитячі враження і
відчуття кожного кольору, що дає йому інформацію про внутрішній емоційний стан дитини.
2.Вправа "Боротьба".
Учасникам пропонується стати парми, взятися за руки і спробувати перетягти іншого
на свій бік. Обговорення:
Чи не так само ми поводимося у суперечці?
Якщо ми перемогли, чи не засмучує нас, що інший лишився
ображеним? Чи за таких обставин інший може зрозуміти, чого ми
прагнемо?
3.Вправа "Драбинка"
У даній вправі партнери вступають у конфліктний діалог. Перший говорить щось
супернику. Другий йому відповідає фразою з кількох слів. Потім - знову перший. Кожна
наступна фраза повинна бути на тон вищою, емоційно забарвленою, але кричати не треба.
Програє той, хто не зможе підвищити тон, знайти фразу, перевершити останню фразу
партнера.
4.Вправа "Мій девіз і герб"
Ця вправа дає дітям можливість обдумати і прийняти свій внутрішній світ цілісно. Вони
вчаться висловлювати своє ставлення до окремих елементів зовнішнього світу, а це є більш
об'єктивним, ніж позитивне чи негативне ставлення до всього оточення взагалі. Психолог
розповідає школярам про середньовічних лицарів, які змагалися на турнірах і мали свій девіз
і герб. Учням пропонується придумати свій девіз і герб, але такі, щоб їх могли впізнати друзі,
а суперники - поважали б. Важливо підкреслити, що це має бути саме їхній герб (особливий)
із зображенням того, що їм подобається.
5.Вправа "Посмішка по колу"
Діти, взявшись за руки, всміхаютьсяпо черзі один одному. Дітей потрібно налаштувати
так, щоб "посмішку по колу" вони сприймали серйозно подивилися на однокласників,
подумали про ті добрі і важливі справи, в яких сьогодні брали участь разом, і посміхнулися.

3. Етап № 3. Мій страх
1.Гра "Відгадай емоцію"
Один із учасників групи повертається спиною до інших. Психолог показує картинку з
одним із схематичних зображень емоційного стану і сам за допомогою міміки обличчя зує
це. Діти повторюють за психологом. Потім учаснику, який стоїть спиною до інших, понують
повернутися і, уважно подивитися на обличчя дітей, відгадати який емоційний стан, : буде
зображуватися. Наступним відгадувати буде інший учасник групи, у якого краще всіх зийшло
зображення першої емоції.
2.Етюд "Слухаємо себе" (ауторелаксація)
Дітям пропонується сісти в зручне положення, закрити очі, розслабитися,
прислухатися до себе п цумати: що кожен відчуває, який у нього настрій. Психолог
використовує приготовлений плакат з ми емоціями. Потім психолог пропонує дітям, не
відкриваючи очі, по черзі розповісти хто і як жбе почуває, який у кожного настрій. Після
розповіді психолог пропонує відкрити очі і подивитися за схематичне зображення емоцій.
3.Бесіда "Наші страхи"
Психолог запитує дітей, які емоції із зображених на картинках неприємні. Якщо ж
діти, зазиваючи емоції не назвали страх, психолог нагадує їм про неї. Коротко
обговорюються особливості
лицьової міміки обличчя даного емоційного стану, фізіологічні відчуття, що виникають
при страху (серцебиття, "мурашки по тілу"). Діти пригадують фразеологізми пов'язані з
почуттям страху: "серце в п'ятках", "волосся дибом", "став як вкопаний" та інші.
4. Малювання на тему "Мій страх"
Після короткого вступу психолог проситьдітей подумати, чого найбільше вони бояться
і намалювати страх. Коли виконання малюнка завершено, діти по черзі пояснюють, чого вони
бояться і що вони зобразили. Після цого, дітям пропонується розірвати малюнки на дрібні
шматочки - таким чином, вони перемогли свій страх, його більше не існує, адже розірвані
малюнки потраплять у сміття і від страхів нічого не залишиться.
5. Етюд "Посмішка по колу"

4. Етап № 4. Що я можу зробити зі своєю злістю?
1.Рухлива гра "Злюка"
Один з учасників групи сідає на стільчик. В руках у нього рушник. Усі інші учасники
бігають навколо нього і всіляко дражнять, намагаються розізлити: торкаються до нього,
зображують різні гримаси і т.д. Психолог слідкує за тим, щоб діти не допускали образливих
висловлювань. "Злюка" терпить якомога довше, але коли йому набридає він починає
наздоганяти того, хто його ображав, намагаючись відшмагати рушником.
Гра дає можливість дати агресії вихід і розвиває витримку в дітей. Досвід доводить,
що найбільш агресивні діти, як правило, вперто терплять "дразнилки" найдовше.
2.Вправа "Візьми себе в руки" (на саморегуляцію)
Дітям пропонується пригадати вправу, яка допомагає стримувати свої негативні
емоції. Вправа "Уважність до інших"
Один із учасників групи сідає спиною до всіх. Він повинен детально описати когось із
членів групи (за пропозицією групи). Психолог допомагає запитаннями.
1. Який настрій у того, кого описують?
2. Яке враження він справляє на оточуючих?
3. Які думки й асоціації виникають при спілкуванні з ним?
Завдання виконується до тих пір, поки не буде описаний кожен учасник заняття.
Вправа розвиває уважність один до одного, спонукає слідкувати за своєю зовнішністю (так,
як іншим завжди видніше те чого ми самі не можемо не помічати), вчить адекватно виражати
свій настрій і самоконтроль над емоціями.
3.Вправа "Перепад напруження ".
Учасникам пропонується максимально напружити праву руку. Поступово розслабляти
її, водночас переводити напруження на ліву руку. Так само поступово розслаблюючи її,
перевести напруження на ліву ногу, праву ногу, й так далі.
4.Вправа "Зморшки"
Психолог пропонує членам групи принести на заняття дзеркало, подивитися в нього і
широко всміхнутися своєму відображенню. Далі він дає команду зморщити обличчя: спочатку
чоло, потім брови, ніс, щоки. Підняти і опустити плечі... Розслабити м'язи шиї і плечей.
Розслабити всі м'язи обличчя. Якщо хтось відчуває напруження, треба собі сказати: "Я
спокійний..." і ще раз спробувати розслабитись.
5.Вправа Тора з плечей" (на ауторелаксацію).
Психолог пояснює, що коли ви найбільше втомлені, хочеться прилягти, а потрібно ще
щось робити, то можна виконати вправу "Гора з плечей". Для цього потрібно встати, широко
розставити ноги, підняти плечі, відвести їх назад, злегка напружуючи їх і зводячи в лопатках.
Після цього необхідно різко опустити плечі, "скинувши гору з плечей". Повторивши цю вправу
два-три рази, психолог повідомляє, якщо втома велика, вправу потрібно повторити разів 5-6
і тоді стане легше.
6.Етюд "Посмішка по колу" на прощання.